У вівторок, 21 червня, об 11:14 розпочнеться астрономічне літо. Літні ночі – це можливість подивитися на небо та помилуватися планетами та іншими небесними об’єктами: Марсом, Юпітером і Сатурном, які вишикувалися в одну лінію, трьома яскравими зірками, які називають літнім трикутником, або «падаючими зірками».
Точний момент початку астрономічного літа припадає на час т. зв літнього сонцестояння, і ця пора триває до осіннього рівнодення. У перший день літа Сонце височітиме над тропіком Рака в зеніті. Кінець літа і початок осені припаде на 23 вересня о 3.04.
Літнє сонцестояння також є періодом найдовших днів і найкоротших ночей. Тривалість дня і ночі залежить від того, в якій частині Польщі ми знаходимося. У найпівнічніших районах нашої країни найдовший день у році триватиме 17 годин 15 хвилин, у центрі – близько 16 годин 45 хвилин, а на південних околицях Польщі – лише 16 годин 12 хвилин. Решта дня – досить коротка ніч.
У найкоротші ночі в північній частині Польщі сонце ховається лише приблизно на 12 градусів під горизонтом, що означає, що воно близько до т.зв. опівнічне сонце, відоме в країнах, розташованих ближче до Північного полюса, таких як Норвегія та Ісландія.
Проте, незважаючи на короткі ночі, ми можемо побачити на літньому небі багато цікавих астрономічних об’єктів і явищ. Найвідомішими є «падаючі зірки», які вчені називають метеорами. Це явища, які виникають, коли зразок гірської породи з космосу (метеороїд) падає в атмосферу Землі та руйнується. Однак, якщо камінь досить великий, він може пережити політ через атмосферу і або вдаритися об поверхню Землі, утворивши метеоритний кратер, або вибухнути на певній висоті, як це сталося над Челябінськом, Росія в 2013 році. В обох випадках т. зв метеорити.
Метеори можуть з’являтися епізодично у випадковий час, але бувають і т. зв метеоритні дощі. Під час їх діяльності ми можемо спостерігати десяток, кілька десятків, а іноді й більше явищ на годину. Здається, що метеори рою поширюються з одного місця на небі, яке називається радіантом. Найвідоміший літній метеорний дощ — Персеїди, активний з 17 липня по 24 серпня, максимум якого зазвичай припадає на ніч з 12 на 13 серпня. У цей час по всій країні організовуються численні астрономічні пікніки, відомі як «вечори падаючих зірок».
Серед зірок на нічному небі виділяється Літній трикутник. Це не сузір’я, а система зірок, яка називається астеризмом. Його позначають три дуже яскраві зірки: Вега із сузір’я Лютні, Денеб із сузір’я Лебедя та Альтаїр із сузір’я Орла. Літній трикутник охоплює велику територію в небі і його можна побачити всю літню ніч.
Ми також бачимо планети на літньому небі. Ми можемо спробувати помітити Меркурій спочатку вранці, а з другої половини липня до рубежу серпня та вересня вечорами, незабаром після заходу сонця. Цього літа Венери не буде видно. Марс починає сходити в другій половині ночі і повільно підніматиметься все раніше. Наприкінці літа Марс зійде близько 21 години.
Найпомітнішими будуть Юпітер і Сатурн, найбільші планети Сонячної системи. Ви зможете милуватися ними значну частину ночі. Якщо на початку літа сонце Юпітера сходить приблизно опівночі, то до кінця цього сезону воно буде майже на заході. З іншого боку, схід сонця Сатурна відбудеться приблизно за годину до Юпітера.
Ці планети можна побачити неозброєним оком, а Уран і Нептун також будуть доступні для спостереження власникам телескопів.
Три планети, Марс, Юпітер і Сатурн, будуть тривалий час вирівнюватися в одну лінію, хоча й досить далеко одна від одної. Однак приблизно в середині серпня відстані між Марсом і Юпітером і Юпітером і Сатурном будуть схожими. Крім того, місяць кілька разів пройде по цій лінії, що зробить вид особливо цікавим.
Повний Місяць у липні збігатиметься з наступним перигеєм його орбіти цього року (найближча відстань до Землі), а це означає, що тоді ми побачимо найбільший і найяскравіший супермісяць або суперповний місяць. Така ситуація буде мати місце 13 липня.
До речі, варто зазначити, що в липні наша планета знаходиться в афелії своєї орбіти, тобто в найвіддаленішій від Сонця точці. 4 липня о 9 листопада ми матимемо відстань 152,098 млн км від нашої зірки. Це чітко показує, що цикл пір року на Землі не пов’язаний з відстанню до Сонця (орбіта надто близька до кругової, щоб це мало суттєвий вплив), а що зміни викликані нахилом нашого вісь обертання планети відносно площини орбіти (разом з орбітальним рухом навколо Сонця).
PAP – Наука в Польщі
cza / ekr /
